Історія розвитку

Історія розвитку

Саме розвиток художньої гімнастики починається на початку XIX ст. На початку 20-х років привертає увагу одинадцятирічний хлопчик Франсуа Дельсарт, який пізніше під керівництвом професора Бомбіні став видатним артистом Паризької академічної опери. На жаль, у розквіті артистичних сил він втратив голос. Та Дельсарт був енергійною, вольовою і діяльною людиною. Він не пішов з мистецтва, а став актором-педагогом. Ним було розроблено багато вправ, які отримали назву «виразної гімнастики». У Дельсарта витоком виразності жестів були зміст слова, фрази, події, які відбуваються в якомусь драматичному дійстві. В художній гімнастиці робота над виразністю дій йде від змісту сюжету і характеру музики.
У наш час ця форма гімнастики є виключно жіночою на змаганнях, хоча існують спроби, наприклад у Японії, розширити цей вид спорту і для чоловіків. Через її естетичні і хореографічні аспекти, її називають художньою гімнастикою. Ця гімнастика включає в себе пошуки про вираження рухів і естетики Франсуа Дельсарта, і також етюди про ритмічність Емілі Жак-Далькроз. Школами танцю керували американські хореографи Айседора Дункан і Мері
Вігман – революціонерки в області класичного танцю, тому що головною метою праці було досягнення найбільшої тілесної свободи.
Ця гімнастика, яку супроводжує музика, виконується без предмета або з предметами, занадто акробатичні елементи заборонені, а гімнастки повинні реалізовувати естетичні і гармонійні

 Деякі особливості художньої гімнастики
Перші кроки в художній гімнастиці бажані в дуже юному віці - в 3-5 років, т.к організм дитини набагато восприимчивее до розвитку гнучкості, координації та швидкості рухів. Головні якості гімнаста це сила волі, витривалість і пластику. Як правило, вже в 14-16 років багатьом спортсменам доводиться розлучатися з гімнастикою або переходити в спортивний балет. Лише деякі гімнастки продовжують спортивну кар'єру до 20-22 років.